Куліш Микола Гурович

Дата народження: 18 грудня 1892 року
Дата смерті: 3 листопада 1937 року
Знак зодіаку: Стрілець
Місце народження: село Чаплинка Херсонськоï областi

Родина батькiв Миколи жила бiдно: батько майже все життя провiв у наймах, мати вiд важкого життя (теж у наймах) передчасно померла. Миколi з дитинства довелося служити у панських економiях.

Матерiальнi нестатки, життя в сирiтському будинку все ж не перешкодили здiбному хлопцевi закiнчити сiльську школу (1901–1905). 1905 року мiсцева iнтелiгенцiя, зважаючи на неординарнi здiбностi Миколи та його прагнення до навчання, зiбрала грошi i послала хлопця вчитися у вищу початкову школу в Олешкiв (тепер — Цюрюпiнськ). Але коштiв на закiнчення навчання не вистачило, i Микола опинився в притулку олешкiвського благодiйного товариства.

Через його бунтарський дух М, Кулiша 1908 року виключили зi школи. Тут вдруге на допомогу майбутньому драматурговi приходить прогресивна iнтелiгенцiя. Завдяки турботам молодих вчителiв Микола Гурович вступає до громадськоï чоловiчоï гiмназiï. Вiн виявляє себе як талановитий та всебiчно розвинений юнак. Випускає рукописний журнал, пише вiршi, ставить аматорськi вистави. В гiмназiï Микола знайомиться i починає товаришувати з I. Шевченком (гiмназiйна кличка «Жан»), майбутнiм драматургом i прозаïком, вiдомим пiд iм’ям Iвана Днiпровського.

1913 року гiмназiю було закрито, i Микола, маючи надiю таки отримати атестат про закiнчення гiмназiï, ïде на Кавказ, де було легше скласти екзамени екстерном. Пiдготовку до вступу в унiверситет (Микола хотiв навчатися в Одеському унiверситетi, куди i приïхав пiсля закiнчення гiмназiï) перервала свiтова вiйна.

М. Кулiш пiшов у Одеську школу прапорщикiв. Закiнчивши ïï 1915 року, ïде на фронт. Незважаючи на загрозу трибуналу, вiн залишає вiйськову частину i ïде до Олешок, щоб заручитися i попрощатися зi своєю дiвчиною Антонiною. Вже на фронтi вiн знаходить можливiсть взяти з нею шлюб.

Штабскапiтан Кулiш добровiльно зголошується залишити штаб i пiти на передовi позицiï. Навiть пiд час вiйни письменник продовжує писати вiршi, а також одноактовi п’єси для солдатського драмгуртка.

У 1917 р. Кулiша, як найавторитетнiшого i найпрогресивнiшого офiцера, обрано депутатом на вiйськовий з’ïзд Захiдного фронту, що проходив у Луцьку.

1918 року Микола Гурович Кулiш прибуває до рiдних Олешок i вiдразу з головою поринає в культурно-громадське життя.

Коли на Олешки почали наступати десантники Антанти, що знищували всiх причетних до украïнськоï революцiï, Директорiя наказала всiм вiдступати без бою. Незважаючи на це, М. Кулiш у Херсонi збирає пiвтори тисячi олешкiвських утiкачiв, сформувавши таким чином «Перший Украïнський Днiпровський Полк». З цим полком Микола Кулiш, як начальник штабу, проходить шлях вiд Херсона до Києва.

Коли Радянська влада знов утвердилася на схiднiй Украïнi, Кулiш знову повертається до рiдних Олешок. Тут, аж до переïзду в Одесу, вiн редагує газету, завiдує повiтовим вiддiлом народноï освiти. Вiн сприяє вiдкриттю украïнських шкiл та дитячих притулкiв, пише буквар «Первинка».

1922 року Кулiш переïжджає до Одеси. Там вiн працює в губнаросвiтi i остаточно закiнчує драму «97» (1924 р.).

1934 року М. Кулiша виключають з Комунiстичноï партiï за написання «антипартiйних нацiоналiстичних п’єс». А 8 грудня пiд час похорону найближчого друга — I. Днiпровського — М. Кулiша прямо з вулицi енкаведисти забирають у свiй «воронок». Вилучена пiд час обшуку п’єса «Такi» (рукопис) зникла в архiвах КДБ. З кiносценарiю «Парижком» залишився лише уривок. Рукопис роману згорiв пiд час вiйни в окупованому Харковi. На закритому судовому слуханнi 27–28 березня 1935 року велику групу «нацiоналiстiв», серед них i М. Кулiша, засудили на 10 рокiв спецтаборiв.

Окрiм стандартних у таких випадках звинувачень Кулiшевi iнкримiнували ще й членство в ОУН. Пiд час вiдбуття покарання М. Кулiш, як «особливо небезпечний злочинець», утримувався в спецiзоляторi. Його нiхто не бачив, що призводило до iснування рiзних чуток щодо його iснування та смертi в таборi.

Iз архiвних документiв вiдомо, що «особлива трiйка» УНКВД Ленiнградськоï областi постановою ч. 83 вiд 9 жовтня 1937 року засудила видатного драматурга до розстрiлу.

3 листопада 1937 року Миколу Кулiша розстрiляли разом iз великою групою украïнськоï iнтелiгенцiï лiсi пiд Сандармохом (Карелiя).