Іриней (Іриней Ігор Білик)

Дата народження: 2 січня 1950 року
Знак зодіаку: Козоріг
Місце народження: село Княжпіль Старосамбірського району Львівської області

Ігор Білик народився в сім’ї Івана Білика та Анни з родини Крентів.

Розпочав у 1957 р. навчання у Княжпільській восьмирічній школі. У1959 р. навчання продовжив у середній школі м. Добромиля, куди батьки переїхали на постійне місце проживання.

У 1965 р. з огляду на глибоке християнське патріотично-національне родинне виховання і на відмову вступити у ВЛКСМ та через репресії змушений був припинити навчання в даній школі і вступив до Львівського електротехнікуму зв’язку, паралельно продовжуючи навчання в Малехівській середній вечірній школі Жовківського району.

У 1968 році за релігійні переконання і через утиски з боку влади змушений був залишити навчання в технікумі. Того ж року вступив на фізичний факультет Львівського державного університету, однак тодішній політичний режим не дозволив продовжити навчання — і через півроку був відрахований з університету.

Восени 1968 р. розпочав монаший вишкіл і філософсько-богословські студії в підпільному Чині отців Василіян.

1969 р. змушений був податися подалі від Галичини і вступив на фізичний факультет Ужгородського державного університету. Там попав під пильний нагляд КДБ, оскільки паралельно продовжував духовні студії і підтримував тісні зв’язки з підпільними священиками Галичини і Закарпаття та єпископами Олександром Хірою, Йосафатом Федориком та Софроном Дмитерком, — та ще й проживав на квартирі в родині монахині Теофіли Манайло ЧСВВ, яка була свідком вбивства єпископа Теодора Ромжі підісланою агенткою НКВД. У квартирі проживало ще декілька релігійно і національно свідомих студентів і часто відбувалися підпільні богослужіння.

В 1972 році за сфабрикованими звинуваченнями на передостанньому курсі був виключений з університету і призваний на два роки військової служби, яка проходила на командному пункті штабу армії ПВО під землею стометрової глибини.

Після закінчення служби в армії в 1974 році, отримавши добру характеристику і рекомендацію з війська, зміг відновитися для продовження навчання в Київському державному університеті на фізичному факультеті, який закінчив в 1977 році та одержав рекомендацію в аспірантуру та направлення на роботу в науково-дослідний інститут в м. Києві.

Через переслідування з боку КДБ змушений був відбути на роботу на обов’язкове відпрацювання в район Центрального Кавказу в Кабардино-Балкарію в наукову експедицію Академії наук УРСР, де пропрацював майже десять років. Туди також прибули з Галичини ще два підпільні монахи ЧСВВ, які згодом стали священиками.

Там виявилась можливість безперешкодно і часто відбувати у відрядження в Україну — і таким чином підтримувати тісні зв’язки з підпільною УГКЦ та підпільно студіювати далі богословські науки.

У 1978 році склав монаші обіти і був таємно рукоположений на священика єпископом Софроном Дмитерком.

У підпільних умовах відвідував з богослужіннями Львівську, Закарпатську, Волинську області, Київ, Москву, також Казахстан та країни колишньої Югославії, а на початку виходу Церкви з підпілля — і Донецьку область.

15 серпня 1989 року єпископами Софроном Дмитерком, Іваном Семедієм та Іваном Марґітичем підпільно висвячений на єпископа в невеликому будинку підпільного монастиря отців Василіян в передмісті Львова.

В 1990 році після офіційної легалізації УГКЦ отримав від Святішого Отця Івана Павла II, Папи Римського, благословення і папську буллу титулярного єпископа м. Нове і призначення єпископом-помічником Івано-Франківської єпархії УГКЦ.

У січні 1990 року декретом правлячого єпископа Івано-Франківської єпархії Софрона Дмитерка призначений ректором відновленої Івано-Франківської Духовної Семінарії, першої на теренах тодішнього Радянського Союзу.

24 травня 1994 р. паралельно призначений протосинкелом Івано-Франківської єпархії.

З осені 1994 р. до літа 1996 р. поглиблено студіював богослов’я в Папському Університеті «Анджелікум» в Римі, де захистив італійською мовою кандидатську дисертацію з догматичного богослов’я.

19 листопада 2000 року уведений на престол новоствореної Синодом єпископів УГКЦ і поблагословленої Святішим Отцем Іваном Павлом ІІ Бучацької єпархії УГКЦ, яку як добрий пастир і перший Єпископ-ординарій провадив протягом 7-ми років.

28 липня 2007 р. Папа Римський Бенедикт XVI призначив владику Іринея Білика, ЧСВВ, каноніком римської папської базиліки Санта Марія Маджоре.