Гнатюк Дмитро Михайлович

Дата народження: 28 березня 1925 року
Дата смерті: 29 квітня 2016 року
Знак зодіаку: Овен
Місце народження: село Старосілля (нині Мамаївці), Кіцманського району, Чернівецької області

Дмитро Гнатюк народився на тодішній території Румунії в родині Михайла Гнатюка.

У школі вивчив румунську мову, якою чудово володіє усе життя. Після окупації Буковини з боку СРСР та остаточного включення її території до УРСР (1944), обирає кар’єру професійного співака.

Закінчив Київське музичне училище, у 1951 — Київську консерваторію (клас І. С. Паторжинського). Під час навчання має зустріч із диктатором СРСР Йосипом Сталіним, який також оцінив його талант.

Пізніше стає солістом Київського театру опери і балету (1951–1988), дир. (1979–1980), режисер (1980–1988). Водночас 1983–1993 — зав. каф. оперної підготовки Київської консерваторії.

Широкий жанрово-стильовий діапазон. Сильний голос, рівний у всіх регістрах, гнучкий у відтінках. Бездоганна техніка вокалу, дикції, акторської гри. Саме для його голосу написано багато класичних творів композитором Олександром Білашем, зокрема пісню на слова Дмитра Павличка «Два кольори».

Виступав як концертний співак, гастролював за кордоном (Угорщина, США, Канада, Російська Федерація, Португалія, Німеччина). Записав понад 15 платівок, 6 компакт-дисків. Всього у концертному репертуарі понад 85 творів національної та світової класики — від буковинця Сидора Воробкевича до німця Йозефа Гайдна.

Режисер-постановник понад 20-ти вистав, зокрема «Князь Ігор» О. Бородіна (1975), «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського (1978), «Золотий обруч» Б. Лятошинського (1989), «Мазепа» П. Чайковського (1991), «Війна і мир» С. Прокоф’єва (2003).

З 1988 р. — головний режисер Національної опери України ім. Т. Шевченка.

Співак Гнатюк — один з митців, який декларував чітку українську ідентичність у всі роки радянського режиму. Припускають, що зустріч із Сталіним під час навчання в Консерваторії та його прихильність до молодого таланту дала своєрідний карт-бланш на більшу свободу вибору мистецьких упободань. Зокрема, співак доклав багато зусиль для популяризації української пісенної класики, частина з якої була під забороною (твори К. Стеценка, М. Леонтовича).

У 1960-70-ті роки його презентабельна, висока фігура та небуденний, шляхетний артистизм підтримував дух та самопочуття української нації, приниженої русифікацією та нарочитим провінціалізмом. Гімном покоління 1960-тих стала пісня «Два кольори», вперше виконана саме Дмитром Гнатюком.

Зразково-українською була й родина Гнатюка — його дружина Галина Макарівна Гнатюк є знаним філологом, яка працювала над розвитком української лексикології, граматики, історії мови.

Звичайно, митець Гнатюк був «вмонтований» в еліту СРСР. Він був депутатом Верховної Ради СРСР 8–10 скликань (1972–1984).

1991 з ентузіазмом зустрів незалежність України.

З березня 1998 по квітень 2002 — Народний депутат України 3-го скликання, заступник голови Комітету ВР з питань культури та духовності.

2004 року брав участь у Помаранчевій революції, зокрема виступав з народними піснями перед учасниками цілодобових мітингів на сцені Майдану Незалежності.

Помер 29 квітня 2016 в місті Києві.