‹ 
 ›
Сьогодні 21 листопада 2024 року
Мій дім Україна
Інформаційний портал про суспільно-політичні та культурні події в Україні
 
Брати Капранови (Віталій та Дмитро Капранови)

Брати Капранови (Віталій та Дмитро Капранови)

Дата народження: 24 липня 1967 року
Знак зодіаку: Лев

Дитинство минуло в Очакові Миколаївської області, там же у 1984 році закінчили середню школу. Української мови у школі не вивчали. Крім загальноосвітньої, закінчили ще спортивну (греко-римська боротьба) та музичну (фортепіано) школи.

Вищу освіту отримували в Уральському Політехнічному інституті, (м. Свердловськ, Росія) та Московському енергетичному інституті за фахом «Технічна кібернетика».

У 1988 одружилися з сестрами-близнючками (нині вони є власницями туристичної фірми) та переїхали до Москви. Мають синів та дочку. Працювали на різних посадах у фармацевтичному та виноробному бізнесі.

На початку 90-х у Москві організувався потужний український діаспорний рух. Брати Капранови в цей час видавали московську українську газету «Тинди-ринди» та журнал української фантастики «Брати». Тоді ж почали писати свою першу книжку «Кобзар 2000». Капранови працювали над цією книжкою 10 років, а закінчили вже 1998 р. у Києві, адже вирішили повернутися в Україну, бо за кордоном їм не особливо усміхалася перспектива самореалізації.

Опинившись у Києві в час книжкового «голодомору» (1998 р.), Капранови не могли видати свою книжку, тому вирішили самі стати видавцями.

Перший книжковий проект Капранових — каталог книжок поштою «Книгоноша». У 1998 р. року брати Капранови зібрали з усіх видавництв усі книжки українською мовою, які були на складах, — незалежно від року видання. Таких книжок набралося 600 назв, усі вони ввійшли до першого каталогу.

1999 р. Капранови разом із телеканалом «1+1» та шоколадом «Корона» організували перший конкурс української гостросюжетної літератури «Золотий Бабай». Переможцем став роман Василя Шкляра «Ключ».

Брати Капранови презентують свої книжки на Львівському форумі видавців на власному горбатому «Запорожці» (2008 рік)

Брати Капранови (Віталій та Дмитро Капранови)

2000 р. стартувало видавництво «Зелений пес», яке очолили Віталій та Дмитро. Першою книжкою став роман Леоніда Кононовича «Я, зомбі».

2001 р. вийшов «Кобзар 2000» братів з ілюстраціями Владислава Єрка. «Кобзар 2000» мав непоганий відгук і перевидавався вже 5 разів.

2004 р. Уряд України прийняв бюджет, який зупинив видавництво книжок. 4 лютого Капранови разом з колегами-письменниками на знак протесту спалили рукопис нового роману під Кабінетом Міністрів України. Акція мала широкий розголос, і через півроку Уряд змушений був змінити свій бюджет. Восени 2004 вийшов друком другий роман Капранових «Приворотне зілля».

2006 читачі побачили третій їх роман «Розмір має значення». 2007 видали книгу своїх статей «Закон Братів Капранових». У вересні 2008 року презентували «Нові розділи до „Кобзаря 2000“». Восени 2009 року видали свою першу книжку для дітей «Зоряний вуйко». Восени 2010 року вийшов «Кобзар 2000 + Нові розділи + Найновіші розділи».

У вересні 2011 року — «Щоденник моєї секретарки». Влітку вийшла електронна версія книги, восени — паперова. Цей роман суттєво відрізняється від попередніх творів братів. На Форумі видавців 2012 представили друге видання «Приворотного зілля»

Сьогодні видавництво «Зелений пес» видає понад 60 назв українських книжок щороку і є одним з лідерів на ринку художньої літератури.

У 2007 році Капранови виступили ініціаторами Надзвичайних Зборів «Україна — зона культурного лиха». Результатом Зборів стало проголошення України зоною культурного лиха, також було висунуто ряд вимог та пропозиції до влади для покращенню ситуації.

У 2007 році Капранови заснували премії «Золотий намордник» — за перше місце в рейтингу державного хамства та «Золотий ошийник» — за перше місце в рейтингу іноземного хамства (присуджується посольству чи консульству за результатами інтернет-голосування).

З 2009 року Брати Капранови є кураторами культурної програми ярмарку «МЕДВІН: Книжковий світ»

У 2011 році започаткували перший Всеукраїнський конкурс двійників Тараса Шевченка.


вгору