«Театр 19», харківський театр

Історія появи на театральному небосхилі «Театру 19» схожа на історії багатьох інших театрів-студій: студенти акторського та режисерського факультету Харківського інституту мистецтв одного разу зібралися в групу і вирішили поставити свій спектакль. Прем’єра відбулася в стінах вузу 19 червня 2000. Потім було поставлено ще кілька самостійних спектаклів, що проходили в інституті на напівлегальних підставах.

Щасливим квитком у майбутнє став для хлопців спектакль «Павло I», який отримав приз на Всеукраїнському фестивалі сучасного мистецтва «Культурні герої 21 століття», що проходив у Києві в 2002 році. Після цього показу про студентську театральну студію заговорили критики і відомі театральні діячі, а самі актори зрозуміли, що потрібно створювати свій власний театр, оскільки ситуація в державній театральній системі не давала великих перспектив.

19 травня 2002 року сцена Харківського будинку актора стала місцем, де новостворений театр представив глядачам свій новий спектакль. З того часу Будинок актора став для Харківського «Театру 19» справжнім домом. Число 19, що в назві театру, хлопці вибрали як талісман, оскільки всі найбільш важливі в житті колективу прем’єри відбувалися саме 19 числа. У творчому колективі театру всього 12 осіб, включаючи режисера, директора і художника. Технічного персоналу немає зовсім, тому всі необхідні приготування і декорації хлопців роблять самостійно.

З дня першої прем’єри Харківського «Театру 19» пройшло всього 12 років, а молодий театр зміг не тільки довести всім, що має повне право існувати поряд з іменитими харківськими театрами, але встиг піднятися на лідируючі позиції в недержавному театральному русі України. Численна аудиторія «Театру 19» в основному є ровесниками самих акторів, тобто це студенти і молоді інтелігенти, причому не тільки харківські уродженці, а жителі різних міст України, де встиг побувати театр із гастролями.

Актори «Театру 19» стверджують, що найбільшими шанувальниками їхньої творчості найчастіше стають ті, кому в шкільні роки примусові «культпоходи», здавалося, назавжди відбили тягу до театрального мистецтва. Тому, потрапивши одного разу на спектаклі молодого театру, який представляє своєю творчістю альтернативу заштампованому академічному мистецтву, такі глядачі не залишаються байдужими до подій на сцені.