Збаразький замок

У місті Збараж, в 24 км від Тернополя, зберігся замковий комплекс нащадків Дмитра Корибута, князів Збаразьких і Вишневецьких — Збаразький замок. Його стіни й досі пам’ятають національно-визвольну війну і облогу Богдана Хмельницького. Замок став візитною карткою Збаража. Він розташований у парковому масиві, неподалік від центру міста. Це місце називається Замковою горою.

Зовні Збаразький замок виглядає досить просто, без надмірностей, і в той же час переконливо. І не дивно — адже він будувався не для краси, а для оборони. Одночасно замковий комплекс поєднує в собі риси і палацу і фортеці. В минулому на сторожі Збаразького замку перебувало 50 гармат. Вхід на його територію охороняє масивна в’їзна вежа, до якої примикає міст. Замок обнесений кріпосними стінами з чотирма бастіонами по кутах і бійницями. Зовні вони були укріплені земляними валами та ровом.

Із внутрішньої сторони замкового комплексу, по периметру фортечних стін (на відстані 12 м від них) збудовані каземати. Раніше вони сполучалися з бастіонами і внутрішнім двором за допомогою системи тунелів. Каземати давно втратили військове призначення і сьогодні служать виставковими залами, де експонується колекція середньовічної зброї та обмундирування, а також дерев’яні скульптурні композиції на тему козацтва.

На території замкового двору розташований двоповерховий ренесансний палац, фасад якого прикрашає балкончик. Всередині будівлі розміщені музейні експонати Національного історико-архітектурного заповідника «Замки Тернопілля»: колекція стародавніх ікон, хрестів, монет та ін. Відвідувачі також мають можливість побачити Збаразький замок у мініатюрі — в одному із залів встановлено його макет.

Збаразький замок є пам’яткою оборонної архітектури XVII століття. Будувався він для польських князів Збаразьких. Оборонний палац-фортеця — ось як шляхтичі представляли свою резиденцію в Збаражі, очевидно, пам’ятаючи гірку долю своїх предків (два перших дерев’яних укріплення татари спалили дощенту, причому разом з їх захисниками). Перший проект замку запропонував один із кращих архітекторів свого часу — італієць Вінченцо Скамоцці. Замовник проекту, Кшиштоф Збаразький, подумав і… звернувся до знайомого фламандського архітектора Генріха ван Пеена, який спроектував для їх сім’ї палац у Кракові. Мабуть, замок Скамоцці здався князю Кшиштофу занадто парадним як для фортифікаційного укріплення. Хоча, як вважають дослідники, в ході будівництва деякі ідеї італійця все ж знайшли своє втілення. Зведення замкового комплексу здійснювалося в 20-30-х роках XVII століття, аж до 1631 року. Побачити замок у Збаражі у всій красі Кшиштофу Збаразького так і не вдалося — в 1627 році він помер. Після нього за будівельними роботами доглядав його брат Єжи (Юрій), останній представник цього древнього роду. У 1631 році Єжи помер, і все майно Збаразьких успадкували їхні родичі — князі Четвертинські і Вишневецькі. Збаразький замок дістався Янушу Вишневецькому, а потім перейшов до його сина Дмитра.

У 1649 році відбулися важливі історичні події, в епіцентрі яких опинився Збараж. Влітку того року війська Богдана Хмельницького при союзництві кримського хана Іслама Гірея III обложили Збаразьку фортецю, в якій засіли поляки. На допомогу обложеним виступила 30-тисячна польська армія, яку очолив сам король Речі Посполитої Ян ІІ Казимир. Козацький гетьман, дізнавшись про це, поспішив з основними силами назустріч. Облога Збаразької фортеці знята не була — Хмельницький застосував військову хитрість і залишив для видимості під стінами укріплення частину своїх сил. Гетьманське військо і королівська армія зустрілися недалеко від Збаража, біля міста Зборів (ці події увійшли в історію як Зборівська битва). Польські сили були розбиті. І тоді Ян Казимир переманив кримського хана на свій бік. Не в силах протистояти одночасно і полякам, і туркам, Хмельницький змушений був підписати невигідний для козаків Зборівський договір.

Зборівська битва вирішила долю Збаразької фортеці. Збараж залишився полякам. Козаки надолужили згаяне в 1651 році, захопивши і розграбувавши Збаразький замок. У наступні роки сюди неодноразово навідувалися і татари. Під час одного з набігів у 1675 році замок захопили та спалили, а всі замкові укріплення зруйнували. Відновлювальні роботи здійснювались Дмитром Вишневецьким. Після його смерті в 1682 році власниками Збаразького замку стають графи Потоцькі, а ближче до середини XIX століття — генерал Юзеф Бем, що відбудував на замковій території… цукровий завод. Замок і його укріплення поступово занепадають. Від остаточного руйнування замковий комплекс врятував його новий господар — Тадеуш Нементовський, який провів капітальну реставрацію незадовго до початку Першої світової війни. Невдовзі після того російські частини, які розмістилися в замку, «відкоригували» об’єкт на свій смак, підірвавши каземати. А в 1935 році російські офіцери організували тут ресторан. Після Великої Вітчизняної Збаразький замковий комплекс перебував у жалюгідному стані. Особливо дісталося оборонним укріпленням — від них залишилися лише фрагменти. А те, що вціліло після війни, місцеві жителі розтягли на будматеріали. Головному палацу пощастило більше — в його приміщенні було відкрито Будинок піонерів.

Тільки в лютому 1994 року Збаразький замок отримав статус Державного історико-архітектурного заповідника і став реставруватися. Згодом тут був відкритий музей Національного заповідника «Замки Тернопілля».