Одеські катакомби

Одеські катакомби — мережа підземних ходів і лабіринтів під Одесою. У наш час довжина Одеських катакомб оцінюється приблизно в 2 500 км — це один із найбільших підземних лабіринтів на Земній кулі.

95–97 % Одеських катакомб є підземними каменоломнями, у яких видобувалося будівельне каміння. Також до системи катакомб входять порожнини природного походження — карстові печери, геологорозвідувальні та будівельні шурфи, підвали, бункери, дренажні тунелі, зливові колектори та інші підземні порожнини.

Перші каменоломні почали виникати на початку XIX ст., під час бурхливого будівництва Одеси, як джерело недорогого будівельного матеріалу — ракушняку. Під час радянсько-німецької війни Одеські катакомби слугували укриттям для радянських партизанів, зокрема для загону В. О. Молодцова.

На початку ХХІ ст. видобуток вапняку продовжується в шахтах, розташованих у Дофіновці, Булдинці, Фоминій балці. Таким чином, довжина Одеських катакомб зростає і сьогодні.

Результатами комплексних досліджень Одеських катакомб стали цікаві знахідки, зокрема, написи і млюнки на стінах каменоломень, яким понад 100 р. Це і написи гірників тих часів, зроблені червоною вохрою та зеленою крейдою, і військові та побутові написи й малюнки, виконані деревним вугіллям, графітом, крейдою.

Глибина каменоломень сягає від 4 до 35 м. Частина каменоломень — одноярусні виробки, хоча зустрічаються 2- і 3-ярусні, глибиною до 2,2 м. Найвищими є зал «Сергія Березового» і галерея «Пасаж» — до 5 м. Максимальна ширина виробок становить 5,2 м. Але багато ходів у результаті обвалів та осипів перетворилися в лази висотою 25–30 см і шириною 50–70 см.

Одеські катакомби — це велетенське підземне місто зі своїми проспектами, вулицями, провулками, тупиками та площами.