«Дружині моряка», пам’ятник

2 вересня 2002 року, у рамках святкування Дня міста, в Одесі на Морському вокзалі був відкритий пам’ятник «Дружині моряка», на якому зображена жінка, що стоїть на балконі, тримає на руках дитину і вдивляється в морську далечінь в очікуванні приходу корабля. Автором пам’ятника «Дружині моряка» виступив відомий одеський скульптор Олександр Токарєв.

Одеса спочатку будувалася як портове місто, тому робота доброї половини її жителів була пов’язана з морем. Колись у одеситів існувала фраза: «Одна половина одеситів ходить по морях, а інша, чекає їх, напружено вдивляючись вдалечінь». Саме тому і було прийнято рішення про зведення монумента за вірність, любов і терпіння тим мешканкам міста, чиї чоловіки борознять морські простори, тим, хто восени 1941 року проводжав військові кораблі Чорноморського флоту, які йшли в Севастополь, тим, хто чекав повернення «Нахімова», так і не зумівши його дочекатися, тим, хто декілька десятиліть чекав приходу затонулого біля рідного причалу танкера «Туапсе».

Скульптура жінки дуже красива: в усьому її вигляді проглядається невитрачена ніжність. Скромна, з великими сумними очима, вона виглядає живою: виникає відчуття, що і дружина, і дитина раптом оживуть. Біля підніжжя монумента розташований невеликий динамік, з якого ллється пісня Л. Утьосова про дружин моряків.

Символічність пам’ятника «Дружині моряка» полягає також і в тому, що нині в усіх куточках земної кулі тисячі дружин і дітей чекають приходу з моря глави свого сімейства, тільки не усім судилося дочекатися чоловіка або батька.