Луцький замок

Луцький замок — один із найбільших і найдавніших в Україні, побудований останнім великим князем Галицько-Волинської Русі Дмитром Любартом. У 1340–1385 роках замок, разом із сусіднім Окольним замком, служив столичною резиденцією уряду і глави держави. Саме роль останньої столиці Галицько-Волинської держави, cпадкоємиці Київської Русі, робить цей замок особливим.

До складу оборонного комплексу входять В’їзна, Стирова та Владича башти, оборонні мури, шляхетський та єпископський будинки. Муровані з цегли оборонні мури та башти в первісному вигляді були триярусними і завершувалися зубцями-мерлонами з вузькими щілиноподібними бійницями для стрільби з луків. Стирова башта використовувалась в якості канцелярії та архіву, тож завдяки їй збережено 1,5 млн. документів. Підвальний поверх вежі служив в’язницею для засуджених до страти.

Однією з найдавніших споруд Луцького замку є в’їзна або надбрамна башта, п’ятиярусна, загальною висотою близько 27 м. Того часу її відділяв від міста глибокий рів та дерев’яний звідний міст. Пластичне трактування фасадів башти, її декор відображають характер перебудов і засвідчують архітектурно-стилістичні нашарування — від готичних до ренесансних.

Стирова башта розташована над р. Стир (звідси й назва). Башта має чотири яруси й завершується фігурним аттиком. Її загальна висота сягає 23 м. Назва Владичої башти походить від єпископського двору, розташованого поряд.

На замковому подвір’ї, утвореному оборонними мурами заввишки близько 12–13 м та баштами, містяться так званий шляхетський будинок XVIII ст. та будинок єпископа початку XIX ст.

Луцький замок — унікальна пам’ятка оборонної архітектури Волині XIII-XVI ст.