Дунаєвецький замок

Дунаєвецький замок знаходиться в селі (а раніше — місті) Дунаєв, яке вперше згадується в письмових джерелах під 1386 роком.

7 березня 1424 року Дунаєв отримує від польського короля Владислава II Ягайла (приблизно1351–1434 роки) Магдебурзьке право. З цього моменту село на довгий період перейшло під владу львівських архієпископів. Один з нових господарів незабаром вирішив побудувати в Дунаєві замок, свою укріплену резиденцію.

Місце для спорудження укріплень вибрали на західній околиці міста, неподалік від русла Золотої Липи. Тут на штучно насипаної квадратної в плані майданчику, відокремленої від основної міської забудови ровом, побудували перші укріплення архиєпископської резиденції. Дунаєвецький замок, ймовірно, зводився як укріплена резиденція (тобто відокремлене зміцнення), а не як твердиня, головним завданням якої був захист міста.

1466 рік — перша письмова згадка про Дунаєвецький замок (оборонний двір) в актових книгах. Про те, як виглядав Дунаєвецький замок в той період, нам нічого не відомо.

У якийсь момент на відрізку русла Золотої Липи, що протікає в районі Дунаєва, була створена дамба, яка перекрила водний потік річки і дозволила створити в районі містечка озеро, яке забезпечило замок додатковим захистом. Води озера оточили замчище з заходу, півночі і півдня, а зі сходу зміцнення прикривав штучний рів. Таким чином, Дунаєвецький замок перетворився на зміцнення на півострові, а якщо припустити думку, що східні рови могли заповнюватися водою, то замок і зовсім міг вважатися острівної твердинею. Крім рвів, замок був захищений і земляними валами.

У 1585 році Дунаєв був зруйнований під час потужного татарського нападу. Замок, ймовірно, розділив долю містечка.

В кінці 17-першій половині 18 століття з ослабленням турецько-татарської загрози зміцнення замку поступово втрачають значення в очах господарів Дунаєва. Вали та інші оборонні споруди, ймовірно, занепадають і поступово демонтуються.

У 18 столітті палац, побудований на замчище, був перебудований під впливом віянь стилю бароко.

У 1779–1782 роках австрійськими військовими картографами була складена, так звана, «Карта Міга», на якій, серед інших населених пунктів, була відображена і забудова Дунаєва. Судячи по карті, яка чітко зафіксувала замчище, на території внутрішнього двору старого укріплення розміщувався головний житловий корпус (західна частина замчища), а вздовж південної і північної лінії валів (і лінії основної осі замчища) знаходилися якісь допоміжні (господарські) споруди.

У період Першої Світової війни палац був майже зруйнований. Ймовірно, та ж доля спіткала й інші будови на території замчища. Ймовірно, спочатку палац постраждав від обстрілу австрійської чи німецької артилерії, а потім був спалений відступаючими російськими військами. Коли Дунаєв зайняли австрійські війська, один з флігелів на замчище був підірваний динамітом за наказом австрійського офіцера. Таким способом військові отримали будматеріал, необхідний їм для мощення дороги. Відомо, що під підірваним флігелем колись облаштували каплицю. Всередині її приміщення знаходився камін, а стіни каплиці покривали фрески. В результаті вибуху велика частина флігеля припинила своє існування, вціліли лише окремі фрагменти стін зі слідами фресок.

У 1919 році поляки обстежили постраждале від військових дій замчище і відзначили, що палац, судячи по збереженим залишкам, хоч і не був розкішною резиденцією, проте, був цінним пам’ятником історії та архітектури, оскільки його будівництво йшло корінням в 17 століття. Сам палац був названий «древнім оборонним палацом архієпископів». Також було відзначено, що палац раніше оточувала стіна зовнішніх укріплень, від якого залишилися тільки фрагменти. Та й ті сильно постраждали, коли в період військових дій на замчище на постої знаходилися війська, для потреб яких тут побудували стайні і будівлі для возів.

В наші дні збереглося «замчище» — місце, яке раніше займав Дунаєвецький замок. Замчище являє собою майданчик, відокремлену від навколишньої місцевості ледве помітними рвами (близько 1,5–2 метрів глибиною) та іншими перепадами висот (близько 1,5–2 метрів). Замчище не дуже сильно забудоване — на його території розмістилося лише кілька будівель лікарні. Внутрішній двір замку частково заріс деревами.