Аджимушкайські каменоломні

Аджимушкайські підземні виробки існують понад півтора століття. За час видобутку каменю, з якого будувалося місто Керч, вони утворили складну систему ходів, що тягнеться на багато кілометрів. У роки Великої Вітчизняної війни Аджимушкайські каменоломні стали базою партизанського руху.

У травні 1942 р. гітлерівці прорвали оборону радянських військ на Ак-Монайських позиціях. Знесилені загони з боями відступали до Керчі. В районі Аджимушкая 14 і 15 травня розгорнулися особливо запеклі бої. Але оборона була прорвана, і бійці змушені були сховатися в підземеллях. Організували два окремих гарнізони: у Великих каменоломнях — чисельністю приблизно 10 000 осіб, у Малих — до 3 000.

Героїв чекали суворі випробування. Аджимушкайськікаменоломні до оборони завчасно не готували, тому спеціальних запасів зброї, боєприпасів, продовольства, медикаментів не було. На видачу продовольства довелося встановити суворі норми. Особливо важко було з водою. Колодязі опинилися зовні, і воду можна було добувати тільки в бою. Положення воїнів у Великих (Центральних) Аджимушкайських каменоломнях ускладнювалося і тим, що в них знаходилося більше 500 поранених бійців і офіцерів, тут ховалися також тисячі жінок, дітей і людей похилого віку — мешканців міста та прилеглих селищ.

Гітлерівці підірвали входи і виходи з підземель. Вибухами великої сили обрушували покрівлю підземних виробок. Закидали в підземелля димові шашки, закачували компресорами отруйний газ. Тим не менш, в ніч з 8 на 9 липня була зроблена вилазка. Підсумком її став розгромлений ворожий гарнізон у селищі Аджимушкай. 170 днів і ночей билися з ворогом гарнізони Великих і Малих каменоломень. У пам’ять про героїв звели монументальний пам’ятник — два величезних бетонних пілона, що обрисами нагадують скелі Аджимушкая, підносяться над входом в підземелля. На них висічені багатофігурні композиції, що зображують епізоди героїчної боротьби воїнів підземного гарнізону. У 1966 році організовано підземний військовий музей.