Київський музей хліба

Виховання національно-свідомого громадянина нашої держави можливе лише на високих ідеалах і традиціях українського народу. Однією з них є шанобливе ставлення до хліба.

Вчити любові до землі, до хліба, до людей праці — основна мета Музею хліба Національного еколого-натуралістичного центру учнівської молоді. В Музеї хліба зібрано понад 2 000 експонатів, які розповідають про історію хліба, його значення для людини, походження основних зернових культур (жита, пшениці, кукурудзи, ячменю та інших).

Почесне місце в Музеї хліба відведено нашому поетові Т. Г. Шевченку, який тепло писав у своїх творах про хліб, про тяжку працю хлібороба. Гілочка з трьох колосків, перев’язана жовто-блакитною стрічкою, коровай з тризубом — дарунок поетові від юннатів України.

Чітке уявлення про велетенську відстань у роках отримуєш, коли доторкаєшся до знарядь праці, які служили нашим далеким предкам і широко представлені в Музеї хліба (від дерев’яного плуга до сучасного трактора, від ковша для ручної сівби до комбайна).

Крім знарядь праці у музеї є й макет української печі, який виготовили діти з Новопетриківки, розписавши його тамтешнім петриківським розписом. Чимало в музеї і зразків хліба з різних країн світу.

Є в Музеї хліба і особливий буханець, виготовлений за рецептом хліба для блокадного Ленінграда. У його складі лише половина борошна, та й то житнього, дефектного. Решта — неїстивні домішки — макуха, солод, целюлоза, висівки та борошняний порох.

На особливому місці в Музеї хліба — сторінка рідної історії, коли українці, зібравши та здавши в засіки комуністичної держави неабиякий урожай зернових, самі вимирали з голоду цілими селами. Саме із музейної фотоекспозиції про український голодомор чимало іноземних туристів уперше дізнаються про найбільшу трагедію українського народу.