Переяслав-Хмельницький музей кобзарства

Музей кобзарствав місті Переяслав-Хмельницькому було відкрито в березні 1989 року в дні святкування 175-ї річниці від дня народження геніального українського поета Т. Г. Шевченка на оспіваній ним землі Переяславській, де проходив процес становлення слов’янської народності в часи Київської Русі, а пізніше в ХVІ-ХVІІ ст., Переяслав був одним із центрів формування української нації, що сприяло розвитку істинно-народного національного кобзарського мистецтва.

Переяславська земля була не тільки одним із найбільших центрів формування українського етносу, а і колискою народного фольклору, традицій і звичаїв нерозривно пов’язаних з історичним буттям українців. У кожного народу є свої вічні цінності. У нас, українців до таких цінностей відноситься мистецтво кобзарів, що мандрували курними шляхами України від села до села, що ділили з народом його долю, оспівуючи та оплакуючи її в думах і піснях.

Музей кобзарства розповідає про історію зародження та розвитку кобзарського мистецтва на Україні. Про історичну роль народних співців-кобзарів. Про їх життєписи та унікальну творчість.

Музей кобзарства продовжує бути осередком пропаганди і відродження кобзарського мистецтва в його кращих традиціях не тільки на Переяславщині, а в межах всієї України.

Завдання музею кобзарства — визначати стратегічну мету та пріоритетні шляхи розвитку кобзарського мистецтва, як специфічного, глибоко оригінального жанру народної творчості.

В експозиції музею Кобзарства велику увагу привертають до себе найдавніші музичні інструменти: кобза, старосвітські бандури, торбан, ліра, лютня, гуслі.

До унікальних експонатів слід віднести бандуру XIX ст., що належала Харківському кобзарю Гнату Гончаренку, бандуру О. С. Корнієвського, бандуру Григорія Бажула — українського кобзаря, що емігрував до далекої Австралії та його портрет — робота його дружини Людмили Бажул, яка за фахом була професійним художником.

Ліра — майстра Василя Сніжного, торбан XVIII ст., що належав Пухальському Я. Г. — робота невідомого майстра з Варшави.

В експозиції музею кобзарства широко представлені портрети відомих кобзарів України всіх часів, в тому числі і кобзарів Української діаспори, їх бандури, речі побуту, книги, нотні записи, матеріали про їх творчу діяльність.

Два панно художника Ю. Легенького «Шляхи кобзарів — це шляхи народу» та «Дума — це душа народу» відтворюють генеалогічне дерево українського кобзарства.

Глибоко розуміючи історичну роль «Кобзарства» — цього оригінального народного мистецтва у відродженні української духовності працівники Музею прагнуть підняти із забуття і відродити цю оригінальну духовну інституцію українського народу. І це не штучні намагання, це поклик самого життя.