Київський національний музей російського мистецтва

Київський музей російського мистецтва був відкритий 12 листопада 1922 року і спочатку носив назву Київської картинної галереї. Виникнувши в непростий час розрухи і голоду після революції 1917 року і громадянської війни, музей у своєму розвитку пережив всі етапи становлення, перебудови, поневірянь і втрат, які пройшли в Україні в період свого існування у складі Радянського Союзу.

Відкриття музею було приурочено до 5-ї річниці Жовтневої революції. В основу його колекції покладені націоналізовані художні цінності, зібрані в 1919 році до спеціального музейного фонду, значну частину якого становили пам’ятники, пов’язані з російської художньої культури. Наявність такого великого матеріалу в Києві пояснювалося підйомом культурного життя міста наприкінці ХIХ-початку ХХ століття, збиральною діяльністю киян, організацією місцевих і експонуванням пересувних виставок, створенням першого міського музею. Серед існуючих приватних колекцій особливо виділялися збори родини Терещенків — найбільших промисловців, меценатів, благодійників. Належали членам цієї сім’ї твори образотворчого мистецтва, а також їх будинки-палаци, побудовані або придбані у центральній частині Києва в 70 — е-80-ті роки ХIХ століття, послужили базою для створення багатьох нині відомих київських музеїв.

Протягом наступних 10 років твори, іноді цілими колекціями, переходили з музею в музей, перетворювалися й самі музеї. Деякий час на початку 1930-х років музей вважався Національною картинною галереєю, де демонструвалося не тільки російське мистецтво, а й сучасне українське мистецтво. При галереї був великий кабінет російської, української та західноєвропейської графіки. Все це, істотно розширюючи збори, робило його профіль досить розпливчастим. Однак такі перетворення сприяли отриманню музеєм великих колекцій живописних і графічних робіт І. Рєпіна, В. Маковського, М. Ге, М. Врубеля. Дуже важливою була передача творів 18 століття — робіт Д. Левицького і В. Боровиковського.