Донецький художній музей

Донецький художній музей займає особливе місце серед музеїв України. Заснований у 1939 р., вже у 1941 р. через війну з гітлерівською Німеччиною він призупинив свою роботу, причому з жахливими наслідками — було розкрадене все зібрання — близько 400 творів мистецтва. Після закінчення війни постало питання про відновлення галереї.

Вдруге Сталінська (Донецька) міська галерея відчинила свої двері для публіки 6 листопада 1960 р. Фактично, це був абсолютно новий музей — у новому приміщенні, з новою невеличкою колекцією, комплектування якої ще потребувало неабияких зусиль. Основним джерелом надходжень стали державні сховища: фонди художніх виставок, запасники художніх музеїв та галерей України. У перші роки після повторного відкриття зібрання зростало швидко, але дещо хаотично: твори радянського мистецтва сусідували з шедеврами західноєвропейського (ХVІІ — ХХ ст.), предмети українського ужитку — з античними вазами, ікони — з ескізами театральних костюмів. Це призвело до усвідомлення необхідності утворення кількох різних відділів, що й було пізніше зроблено.

Фонди Донецького художнього музею постійно поповнюються. Так, наприкінці 60-х років у музейній колекції російського живопису було близько 100 творів. Виключно важливу роль зіграли зв’язки з нащадками художників ХІХ — ХХ ст.: у музеї з’явилися першокласні роботи В. Сурікова, Р. Фалька, С. Малютіна та інших видатних митців. Колекція Донецького художнього музею сформувалася за рахунок надходжень з республіканських та союзних виставок, фондів Третьяковської галереї, Музею образотворчого мистецтва ім. А. С. Пушкіна, Російського музею, Ермітажу, багатьох музеїв України, а також шляхом придбання творів з приватних колекцій та подарунків художників. На початок 2000 р. музейне зібрання нараховувало вже більше 11 000 одиниць зберігання. Окрім російської колекції у його складі утворилася самостійна колекція сучасного вітчизняного мистецтва.

ВДонецькому художньому музеї зберігається й дуже цікава за авторськими персоналіями та якістю представлених творів колекція українського живопису, яка відображає основні етапи історії вітчизняного мистецтва та його стильові напрями. У рішенні проблеми відображення національної своєрідності вирішальним став підбір сюжетів, національних типів, декоративність колориту та ліризм, властиві народному мистецтву України. Прикладами можуть слугувати жанрові роботи «Колядки» та «Сватання» затока національних обрядів Н. Пимоненка.